200-річчя від Дня народження Т.Шевченка

2014-03-12

/Files/images/Фото2057.jpg

«Є люди, як зірки, -

Горять і світять все життя»

Цей вислів Сухомлинського наштовхує на думку, що саме такою зіркою був геній українського народу Тарас Григорович Шевченко. Вся Україна і, звісно, Славутчина вшановували 200-літній ювілей від дня народження видатного письменника, поета, художника. Не оминули урочистості і стін Хвощівського НВК.

В спортивному залі – стара українська хата під солом’яною стріхою, плетений тин з жовтоголовими соняшниками, вишиті рушники. «Що ж за свято в нас сьогодні, мамо? – Тарасове…» - такими словами розпочалось театралізоване дійство «То була дивовижна зоря…». І повели нас актори Тарасовими шляхами від самого дитинства.

Разом із малим Тарасом ми дізнались про його «чумакування», чому на небі так багато зірок, чи справді залізні стовпи небо підпирають, яка нелегка доля сиротини. А запорізький козак поклав на хлопця велике завдання: збудити людей зі сну, розкрити їм очі на те, що діється кругом; розбудити в їхніх серцях любов до неньки-України. В подарунок же козак дав Шевченкові кобзу, бо ж «кобзарем, віщим судилося тобі бути».

Ставши дорослим, Тарас почав «пачкать папірці сочінєніями». У ящику цих папірців Мартос побачив «щось дуже добре» і разом із Євгеном Гребінкою вирішили докласти багато зусиль, щоб у 1840 році видали «Кобзаря».

До уваги глядачів був запропонований уривок із поеми «Катерина», Активними учасниками були учні закладу, вчителі та директор сільського будинку культури.

Завершуючими на фоні Шевченкового «Заповіту» стали слова «Кинь світла свого в сутінки, у темінь кинь і темряви довкола буде менше». Так давайте спільно не дамо погаснуть символічним Шевченковим свічкам і борімося повсякчас за найвищі вершини нашого духу так, як навчав великий син землі української.

Кiлькiсть переглядiв: 347

Коментарi